ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
Товариство клінічних нейрофізіологів

* Примітка: ці значення відображають максимальну кількість досліджень, яка є достатньою для встановлення діагнозу в 90 % випадків. У поодиноких ситуаціях може знадобитися більший обсяг.

 

3. Важливі зауваження

​

• У складних клінічних випадках можливе обґрунтоване перевищення рекомендованої кількості досліджень.

• У простих ситуаціях (наприклад, типова карпальна невропатія) достатньо мінімального обсягу.

• Якщо є кілька діагностичних гіпотез, більшість досліджень можуть бути використані для оцінки всіх станів (наприклад, тести для радикулопатії одночасно оцінюють і полінейропатію).

• За потреби допускається обстеження контралатеральної безсимптомної кінцівки для отримання індивідуальних референтних значень.

​

1. Синдром карпального каналу

​

• Початкове обстеження:

  • Двобічні моторні та сенсорні дослідження серединного нерва (median nerve) є доцільними навіть при односторонніх симптомах, оскільки:

    • контралатеральна кінцівка може використовуватися як внутрішній контроль при прикордонних значеннях;

    • двобічне ураження є частим.

• Додаткові дослідження:

  • 2–4 додаткові сенсорні або змішані дослідження проведення по нерву (ДПН) можуть підвищити діагностичну чутливість;

  • 1 додаткове моторне дослідження (часто ліктьового нерва) виконується для виключення полінейропатії або множинних мононевропатій.

• Голчаста ЕМГ:

  • обсяг визначається за результатами ДПН та клінічними диференційно-діагностичними міркуваннями;

  • додаткове обстеження показане при підозрі на радикулопатію, плексопатію або проксимальну невропатію.

 

2. Радикулопатія

​

• Мінімальний обсяг:

  • 1 моторне ДПН,

  • 1 сенсорне ДПН,

  • голчаста ЕМГ ураженої кінцівки.

• Розширене обстеження:

  • до 3 моторних та 2 сенсорних ДПН, з можливим залученням:

    • того ж нерва на контралатеральному боці;

    • іншого моторного нерва на іпсилатеральній стороні.

  • H-рефлекси особливо корисні при підозрі на ураження S1.

• Обов’язково:

  • Голчаста ЕМГ — ключова для підтвердження радикулопатії, оскільки лише за ДПН діагноз поставити не можна.

  • Дослідження мають проводитися одним лікарем або під його безпосереднім контролем.

  • ​

3. Полінейропатія / множинна мононевропатія

​

• Рекомендований обсяг:

  • 4 моторні та 4 сенсорні ДПН (2 моторні + 2 сенсорні в одній нозі; 1 моторне + 1 сенсорне в протилежній нозі; 1 моторне + 1 сенсорне в руці);

  • додатково — F-хвилі або H-рефлекси з двох нервів.

• Голчаста ЕМГ:

  • щонайменше 2 кінцівки;

  • обстеження паравертебральних м’язів для виключення полирадикулопатії.

4. Міопатія

• Голчаста ЕМГ:

  • щонайменше 2 кінцівки (різні м’язові групи для топічної оцінки).

• ДПН:

  • 2 моторних та 2 сенсорних для виключення нейропатичних процесів.

• Повторна стимуляція:

  • до 2 нервів для виключення розладів нервово-м’язової передачі.

  • ​

5. Хвороби мотонейрона (наприклад, БАС)

​

• ДПН:

  • до 4 моторних нервів та 2 сенсорних для виключення альтернативних діагнозів (наприклад, мультифокальна моторна невропатія, полінейропатія).

• Голчаста ЕМГ:

  • до 4 кінцівок або 3 кінцівки + м’язи обличчя чи язика для документування поширеного денерваційного процесу.

• Повторна стимуляція:

  • 1 нерв за показаннями — для виключення порушень нервово-м’язової передачі.

 

6. Плексопатія

​

• ДПН:

  • для брахіальної плексопатії — до 6 сенсорних досліджень (включаючи медіальний та латеральний шкірно-передплічні нерви), до 4 моторних;

  • для попереково-крижової — до 4 сенсорних, до 4 моторних та до 2 H-рефлексів (переважно тибіального нерва).

• Додатково:

  • до 2 тестів у контралатеральній безсимптомній кінцівці для кращої діагностичної точності.

  • ​

7. Порушення нервово-м’язової передачі

​

• Повторна стимуляція:

  • до 3 нервів.

• Міографія одиничного м’язового волокна (SFEMG):

  • до 2 м’язів.

• ДПН:

  • щонайменше 1 моторне та 1 сенсорне у клінічно ураженій кінцівці (бажано в розподілі нерва, який досліджувався методом повторної стимуляції або SFEMG);

  • за потреби — до 2 моторних і 2 сенсорних досліджень.

• Голчаста ЕМГ:

  • мінімум 1 дистальний та 1 проксимальний м’яз у клінічно ураженій кінцівці.

  • ​

8. Терміни проведення ЕДО після травми

​

• Найбільш інформативні результати ЕДО отримують через кілька тижнів після травми, коли проявляються денерваційні зміни.

• Однак ДПН може бути інформативним гостро, особливо при підозрі на повний розрив нерва.

• У деяких випадках голчаста ЕМГ, виконана одразу після травми, може виявити:

  • зниження рекрутингу ПРО (MUAP),

  • наявність базового фону для майбутнього порівняння,

  • супутні або фонові патології.

• Чітких універсальних строків проведення немає — рішення приймається клінічно.

• ​

9. Загальні положення

​

• Обсяг обстеження визначається клінічними показаннями та результатами попередніх тестів.

• У складних випадках можливе обґрунтоване перевищення рекомендованої кількості досліджень.

• Контралатеральні безсимптомні кінцівки часто досліджуються для отримання індивідуальних референтних значень.

• Остаточне рішення про обсяг обстеження приймає лікар, який проводить ЕДО, з обов’язковою фіксацією в протоколі.