СТАНДАРТ ПРОВЕДЕННЯ ЕЛЕКТРО-ДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ (ЕДО)

1. Мета документа

Цей документ визначає стандарти проведення, обсяг та вимоги до електро-діагностичного обстеження (ЕДО) в клініці. Метою є забезпечення високої якості діагностики, безпеки пацієнта та уніфікації підходів до обстеження при підозрі на захворювання нервово-м’язової системи.

2. Показання до направлення на ЕДО

Пацієнтів на ЕДО направляють:

лікарі-неврологи;
лікарі функціональної діагностики;
лікарі внутрішньої медицини;
сімейні лікарі;
нейрохірурги, ортопеди та інші фахівці.

Направлення може здійснюватися:

з попереднім клінічним діагнозом;
на основі симптомів (парестезії, слабкість, біль, порушення чутливості тощо);
з метою виключення певної патології.

У багатьох випадках остаточний діагноз формується саме після проведення ЕДО.

3. Алгоритм проведення ЕДО

3.1. Первинна оцінка

Збір анамнезу.
Клінічний неврологічний огляд.
Формулювання робочого діагнозу (який може відрізнятись від направлення).

3.2. Планування дослідження

Вибір оптимальних методик (нейрографія, голчаста ЕМГ, тести нервово-м’язової передачі та ін.).
Формування початкового плану дослідження.

3.3. Виконання обстеження

Обстеження виконується лікарем-неврологом або лікарем функціональної діагностики, який має відповідну спеціалізацію та підготовку.
Участь технічного персоналу можлива лише під безпосереднім контролем лікаря.
Інтерпретація проводиться в режимі реального часу, з корекцією плану обстеження за потреби.

3.4. Завершення дослідження

Формулювання заключення на основі клініко-електрофізіологічної кореляції.
За потреби — уточнення або зміна попереднього діагнозу.
Внесення даних до електронної медичної карти та архіву.

4. Структура ЕДО

ЕДО включає:

збір анамнезу та неврологічний огляд;
виконання нейрографії (NCS);
виконання голчастої ЕМГ;
тести нервово-м’язової передачі (при показах);
спеціалізовані методики (за клінічними потребами);
інтерпретацію результатів у реальному часі;
складання заключення.

Тривалість обстеження:

стандартне ЕДО: від 30 до 60 хвилин;
розширене ЕДО: до 120 хвилин (при складних клінічних випадках).

5. Принципи індивідуалізації обстеження

Для кожного пацієнта програма ЕДО формується індивідуально.
В процесі обстеження лікар може змінювати план дослідження залежно від проміжних результатів.
ЕДО не є стандартизованим «апаратним тестом», а є процесом клінічного прийняття рішень.
Виконання лише нейрографії без голчастої ЕМГ — небажане, оскільки може знизити діагностичну точність.

6. Клінічні цілі ЕДО

ЕДО є ключовим інструментом для діагностики:

хвороб мотонейронів;
міопатій;
радикулопатій;
плексопатій;
периферичних невропатій;
розладів нервово-м’язової передачі (міастенія, Ламберта–Ітона та ін.);
складних та комбінованих неврологічних синдромів.

7. Вимоги до персоналу

ЕДО виконує лише лікар, який пройшов спеціалізовану підготовку з електродіагностики.
Лікар повинен володіти практичними навичками голчастої ЕМГ, нейрографії та клінічної інтерпретації результатів.
Технічний персонал може брати участь у підготовці пацієнта або у частковому виконанні нейрографії лише під прямим наглядом лікаря.

8. Документування та кодування

Результати ЕДО заносяться в електронну медичну документацію.
Якщо етіологічний діагноз не встановлено, допускається використання симптоматичних кодів МКХ-10 (наприклад, M79.6 – біль у кінцівці, R20 – порушення чутливості).
Звіти мають відображати як клінічні висновки, так і обсяг виконаних процедур.

9. Контроль якості та запобігання зловживанням

В клініці діє внутрішній механізм перевірки відповідності обсягів досліджень клінічним показанням.
При стабільному перевищенні нормативних показників — застосовується фахова експертна оцінка.
Такий підхід запобігає зловживанням і водночас зберігає клінічну гнучкість лікаря.

10. Заключні положення

ЕДО є складовою лікарської діагностичної практики.
Інтерпретація результатів без безпосередньої участі лікаря — не допускається.
Якість ЕДО напряму залежить від кваліфікації лікаря та дотримання клінічного алгоритму.
Даний стандарт підлягає перегляду кожні 2 роки або в разі суттєвих змін у клінічній практиці.