
СТАНДАРТ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ПО НЕРВУ (ДПН)
(Компонент електро-діагностичного обстеження — ЕДО)
1. Загальна характеристика
Дослідження проведення по нерву (ДПН) є базовим методом оцінки цілісності та функціонального стану периферичної нервової системи.
Метою є:
-
визначення швидкості проведення імпульсу, латентності, амплітуди та форми відповіді;
-
виявлення патологічних змін (уповільнення проведення, блок проведення, відсутність відповіді, зниження амплітуди);
-
оцінка ступеня демієлінізації та аксональної втрати у досліджуваних сегментах нерва.
ДПН виконується лікарем-неврологом або лікарем функціональної діагностики, який пройшов спеціальну підготовку з ЕДО. За потреби технічні аспекти можуть виконуватися навченим медичним персоналом під безпосереднім наглядом лікаря.
2. Етапи типового дослідження
2.1. Клінічна підготовка
-
Формування диференційного діагнозу на основі анамнезу та неврологічного огляду.
-
Визначення необхідних нервів для дослідження.
2.2. Проведення ДПН
-
Електрична стимуляція обраного нерва з наступною реєстрацією електричної відповіді.
-
Зазвичай використовуються поверхневі електроди для стимуляції та реєстрації; голчасті електроди застосовуються лише у спеціальних випадках.
-
Вимірюються:
-
відстань між точками стимуляції та реєстрації;
-
латентність;
-
швидкість проведення;
-
амплітуда відповіді.
-
2.3. Комплементарне обстеження
-
За показаннями ДПН доповнюється голчастою ЕМГ, щоб уточнити діагноз та оцінити клініко-електрофізіологічну кореляцію.
3. Види досліджень проведення по нерву
ДПН може бути моторним, сенсорним або змішаним. У межах одного обстеження вони часто комбінуються.
3.1. Моторне ДПН
-
Стимуляція моторного нерва в кількох точках уздовж його ходу.
-
Реєстрація відповіді з відповідного м’яза.
-
Аналіз амплітуди, латентності, конфігурації та швидкості проведення.
3.2. Сенсорне ДПН
-
Стимуляція поблизу сенсорного нерва.
-
Реєстрація відповіді з віддаленої ділянки того ж нерва.
-
Аналіз амплітуди, латентності, конфігурації та сенсорної швидкості проведення.
3.3. Змішане ДПН
-
Стимуляція нерва, який містить як моторні, так і сенсорні волокна.
-
Реєстрація з іншої ділянки цього ж нерва.
-
Аналіз параметрів як сенсорного, так і моторного компонентів.
3.4. Додаткові тести
-
F-хвиля та H-рефлекс є важливими додатковими інструментами, які часто виконуються в межах одного обстеження. Вони дозволяють оцінити провідність проксимальних сегментів нервової системи.
4. Документування результатів
Звіт ДПН повинен містити:
-
перелік досліджених нервів;
-
відстані між точками стимуляції та реєстрації;
-
значення швидкості проведення, латентності та амплітуди;
-
температуру кінцівки на момент дослідження якщо вимірювалась (впливає на латентність та швидкість проведення);
-
клініко-електрофізіологічну інтерпретацію результатів.
За можливості до медичної документації додаються оригінальні хвилі. Це забезпечує можливість незалежної експертної оцінки у клінічних чи медико-правових ситуаціях.
5. Обсяг обстеження
-
Кількість досліджених нервів має бути мінімально необхідною для вирішення клінічного завдання.
-
У більшості випадків доцільно дослідити принаймні один нерв зі збереженим проведенням для порівняння.
-
Стандартні протоколи не можуть жорстко визначати кількість нервів для кожного діагнозу, оскільки обстеження індивідуалізується.
6. Контроль якості та використання даних
-
Обсяг обстеження визначається клінічною ситуацією та не може бути уніфікований жорстким числом досліджень.
-
За потреби результати можуть бути повторно оцінені незалежним експертом.
-
Перевищення середніх показників обсягу обстеження без клінічного обґрунтування підлягає внутрішній експертній перевірці. (це положення внесене через необґрунтовані призначення «ЕНМГ рук-ніг» без клінічного пояснення)
7. Заключні положення
-
ДПН є невід’ємною складовою ЕДО та ключовим інструментом діагностики периферичних невропатій, поліневропатій, плексопатій, радикулопатій, нейром’язових розладів та проксимальних уражень.
-
Висока якість результатів забезпечується кваліфікацією лікаря та дотриманням методологічних стандартів.
-
Документ підлягає оновленню відповідно до змін у клінічній практиці.
